Українська еміграційна література XX ст. І. Багряний «Тигролови»

Українська еміграційна література XX ст. І. Багряний «Тигролови»

Мета: ознайомити учнів з українською еміграційноюлітературою XX ст., її найвизначнішими досягненнями, а також із життям та творчістю І. Багряного — автора роману «Тигролови»; розвивати навички визначення провідних мотивів та ідей твору; викликати інтерес до читання української пригодницької літератури; виховувати силу волі, оптимізм, віру в перемогу.
Обладнання: портрети письменників діаспори XX ст., портрет І. Багряного, різні видання його твору, ілюстрації до нього; краєвиди Далекого Сходу, матеріали про далекосхідну українську діаспору.
Теорія літератури: пригодницький роман, провідні ідеї, мотиви,
художні образи та художні засоби.

ХІД УРОКУ

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.Вступне слово вчителя.
      “Нашого цвіту по всьому світу”. Ці слова вже стали крилатими. Бо нема, мабуть, на земній кулі країни де б не жили українці. Як не було й немає такої країни, в якій б за те, що людина любить свою землю, її людей, береже традиції своїх батьків, шанує материнську мову, прагне бути вільною, знищували.
     Страшні, трагічні роки сталінського геноциду. Скільки було страчено талановитих людей, цвіту української нації. Скільком довелося покинути Батьківщину, податися на чужину, щоб не зрадити себе, не зректися свої любові, залишитися українцем не на Україні. Всі вони мріяли повернутися на землю своїх батьків.
    Але тільки сьогодні повертаються імена вчених, художників, письменників, імена тих, хто пройшов довгий шлях від забуття до безсмертя. Повертаються своїми творами знаними у світі, але, на жаль, не в Україні.
    Існує кілька хвиль еміграції українців — під час світових і громадянських воєн, революцій, сталінського терору. З кожною із них потрапляли за кордон талановиті люди — митці, щирі патріоти рідного краю, що за ним, хоч і непривітним до них, вони сумуватимуть потім усе життя.
Ми є. Були і будем ми!
Й Вітчизна наша з нами,—
напише один з найталановитіших із когорти письменників-емігрантів Іван Багряний.Ці слова стануть епіграфом нашого уроку. Саме українській еміграційній літературі XX ст. та її найвизначнішим представникам і буде присвячений наш урок.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ (Учні записують тему уроку)

IІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.

      Нелегким було життя українських письменників на чужині. Матеріальна скрута, самотність, необлаштованість. Але вони мали змогу писати правду, допомагати своїм співвітчизникам, відкривати їм очі і вказувати, в чому корінь зла. Українські емігранти об'єднувалися, створювали групи, видавали газети й журнали рідною мовою, допомагали публікувати книги, які в Радянському Союзі ні за яких умов вийти не могли.

Послухаєио повідомлення наших істориків

Учень-історик

      ХХ ст бурхлива і трагічна епоха в укр. письменстві. На поч. століття розгортається потужне національне відродження, яке увінчалося мирною революцією 1917р. Утворилась Укр.Народна Республіка. Але вона проіснувала зовсім недовго. Із крахом УНР багато укр. письменників емігрували. Серед них: Вол.Винниченко, Мик.Вороний,  Ол.Олесь, Євген Маланюк. Це була перша хвиля укр. емігрвціі.

            Ї їцентром сталаЧехо-Словаччина, влада якої підтримувала українців. Більшість письменників-емігрантів об’єднались «Празьку школу». Сюди входили: Євген Маланюк, Олена Теліга, Олег Ольжич, Юрій Липа, Леонід Мосендз.

           Після Другої світової війни на Заході опинились багато українців: хтось добровільно втік, хтось потрапив у полон і більше не повертався (бо в СРСР полонених вважали зрадниками і ув’язнювали), когось вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Це була друга хвиля еміграції.

          У діаспорі опинились , зокрема, вже відомі талановиті літератори Іван Багряний, Улас Самчук, Василь Барка, Докія Гуменна. У 1945 р. за активної участі І.Багряного було створено МУР (Мистецький український рух), який згодом у США переріс  в об’єднання «Слово», що діє і досі.

     У1958 р.виникло об’єднання поетів- модерністів «Нью-йоркська група».

2.Словникова робота

Діаспора – у перекладі з грецької означає «розпорошення». Доля розкидала українців по всьому світу і часто не за їхнім бажанням.

3. Вчитель.А від наших літературознавців і критиків ми дізнаємось про життєвий і творчий шлях І.Багряного

Учень-літературознавець

     І.Багряний – це неординарна постать в літературі ,об яку ще довго ламатимуться списи критиків.
Народився Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище — Лозов'ягін) 1906 р. в селі Куземине, що на Полтавщині (тепер Сумська обл.), у сім'ї сільського муляра.
      Із шести років хлопчик учився в церковнопарафіяльній школі. Навчання там провадилося російською мовою. Вдома ж хлопець читав українські книжки, писав вірші рідною мовою, за що його прозвали «мазепинцем». Під впливом байок Л.Глібова та поеми «Катерина» Т.Шевченка почав писати вірші ще у восьмирічному віці. Звідси і почались його митарства.

Учень-критик

          Можливо, підлітком навчаючись у вищій початковій школі у 1916-1919рр., він  і не замислювався над суттю політичних подій. То були роки української національної революції, коли знесилена світовою війною Україна виборювала свою державність.1920р. коли українська революція була задушена, Іван Павлович став свідком того,як чекісти закатували до смерті його діда-пасічника, якому було 92 роки, а рідного дядька загнали на Соловки. Тож не дивно, що в ранніх творах Багряного постає образ бунтаря.

Учень-літературознавець

        Далі були такі сходинки освіти: , ремісниче училище, художньо-керамічна школа. У 1926 р. вступив у Київський художній інститут. Матеріальна скрута, відсутність допомоги з боку адміністрації змусили І.Багряного написати до ректора інституту, шукаючи правди.   Долаючи злидні інститут  він закінчив, але диплома, як «політично неблагонадійний», не одержав.

Учень-критик

     Чому ж неблагонадійний? А тому, що писав вірші, які друкувалися в різних журналах, працював  

У літературній організації МАРС, товаришував з М. Хвильовим, М. Кулішем, Остапом Вишнею та іншими, за якими вже наглядали органи НКВС.
           Дебют І. Багряного як поета стався, коли юнакові було 20 років. . Його твори надрукували у журналах «Глобус» та «Життя і революція». Революційні події 1917-1920 років сприйняв як позитивні для України, вони, на його думку, мали привести до національного розвитку. Письменник сам утверджував новий порядок, навіть псевдонім собі обрав — Багряний! Але поступово розчаровувався в комуністичних ідеалах, що обернулися чорною несправедливістю як для українського народу, так і для інших, що ввійшли до складу Радянського Союзу. Письменник із тривогою заговорив про це у віршах, за що одразу ж отримав ярлик «антисовєтського» автора, «куркульского ідеолога».На той час у нього  було два «вибухових» твори: поетична збірка «До меж заказаних» і поема «Аве Марія», яку видав своїм коштом. Поки цензура прийняла рішення про заборону книжки, майже весь тираж її вже розійшовся.

Учень-літературознавець

    У 1932 році І. Багряного заарештували за нібито «контрреволюційну діяльність», насправді ж — за любов до України. Поета жорстоко катували, кидали до концтабору, звідки він двічі тікав. У 1937 році переховувався в українців-переселенців на Далекому Сході (у Зеленому Клині), там і одружився. З 1940 року після другої втечі нелегально жив на Харківщині, а під час війни змушений був пробиватися на Захід, бо за ним полювало й гестапо. Деякий час був членом У ПА, але не порозумівся з керівництвом і емігрував до Словаччини, потім до Німеччини. З 1946 року перейшов на легальне становище, жив у таборі для переміщених осіб, потім в Новому Ульмі, де заснував газету «Українські вісті», організував МУР, став лідером УРДП — Української революційно-демократичної партії.
    У цей період І. Багряний багато пише, відновлює втрачені під час арештів рукописи, створює нові викривальні антисталінські сюжети й разом із тим вигадує зворушливо добрі казки для дітей.

Учень-критик

   У перші повоєнні місяці на вимогу Сталіна почалося примусове повернення (репатріація) колишніх радянських громадян в СРСР. Мешканці західних країн дивувалися, чому люди не хочуть повертатися додому. Вони не здогадувалися, що нещасних там чекають катування. Табори і розстріли. Багряний прояснив ситуацію в памфлеті «Чому я не хочу повертатися до СРСР?»

Автор пише: «Я не хочу вертатись до своєї Вітчизни саме тому,що я люблю свою Вітчизну. А любов до Вітчизни, до свойого народу…в СРСР є найтяжчим злочином…»

Учень-літературознавець
      Багряний одружується вдруге, з українкою Галиною Тригуб, у них народжуються син Нестор і донька Роксолана. Дружина стала для письменника найвірнішим другом до кінця, адже йому жилося нелегко: українці-емігранти вважали його комуністом, а НКВС продовжувало переслідувати й шантажувати. Наприклад, сина від першого шлюбу Бориса змусили публічно зректися батька. Для обох це закінчилося нервовим потрясінням та підірваним здоров'ям. З 1948 року Багряний жив під постійним наглядом лікарів, багато писав і дивував усіх своєю стійкістю та життєвим оптимізмом. У1950р. написав роман «Сад Гетсиманський»,1953 повість «Огненне коло». Уже після смерті автора , опублікованот роман «Людина біжить над прірвою».Не стало письменника в 1963 році. Похований в Новому Ульмі(Німеччина).

                 У 1992р йому присуджено найвищу Державну премію України імені Т.Шевченка.

5.Вчитель

Про історію написання роману «Тигролови» ми дізнаємося від наших дослідників

Дослідник І

    І.Багряний пробув  на Далекому Сході більше п’яти років, спочатку як мисливець, а потім як каторжанин «Бамлагу». Він об’їздив цей незвичайний і дивовижний край, знайомлячись з екзотичною природою, побутом і традиціями місцевих жителів, захоплювався мисливством. Ці враження колись мали бути вираженими на папері.

Дослідник ІІ

   Перебуваючи на окупованій німцями території, І.Багряний подався на Західну Україну, щоб воювати у лавах УПА. Допоки налагоджувались відповідні зв’язки, жив у курортному місті Моршині, де поправляв здоров’я ,підірване в сталінській тюрмі.

    Коли за ним стали полювати гестапівці, прийшлось переховуватись  на конспіративній квартирі. Перебуваючи безвихідно в одній кімнаті,Багряний вирішив написати роман на матеріалі далекосхідних вражень. Працював цілодобово.  На 14 день роман було закінчено. Незабаром перебрався до Львова і подав роман на літературний конкурс. Твір зайняв  перше місце і незабаром вийшов під назвою «Звіролови».

Дослідник ІІІ

Роман «Звіролорви» показав Європі українця, представника нації, яку розпинали Ленін і Сталін жахливими репресіями, але вбити не змогли.

У 1947р. роман побачив світ у вдосконаленому варіанті. Його перекладали німецькою, англійською, голландською, французькою. Німці купували книжку дітям на день народження або до першого причастя.Вона значилася в каталозі кращих видань, рекомендованих для молоді. В Україні роман побачив світ лише у 1991р. за часів незалежності.

6.Слово вчителя

За жанром «Тигролови» — авантюрно-пригодницький роман.

7. Завдання учням.
• Пригадайте, що таке роман, які романи ви знаєте.

8.Словникова робота.
Авантюрний — пов'язаний із ризикованими діями, розрахованими на випадковий успіх; пригодницький.
Пригодницький роман — різновид роману, сюжет якого складають незвичайні пригоди і події.
(Учні роблять записи до літературознавчих словничків.)

9.Робота з текстом

Виразне читання перших глав роману «Тигролови».

10.Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.

11. Евристична бесіда.

— Чи справдилися ваші очікування щодо цікавості твору, його авантюрно-пригодницького характеру?
— Яке протиставлення ви помітили на початку твору, з чим воно пов'язане?
— Які історичні паралелі виникають у зв'язку з іменем головного героя — Многогрішного?

Жить!
Відплатить!
Або вмерти!

Учитель. Кому належать ці слова?

Учні. Григорію Многогрішному.

12.Учитель. Як ви вважаєте чи випадково автор дає своєму героєві прізвище Многогрішний? Чи це закономірно?

Учень-історик надає історичну довідку про гетьмана Многогрішного.
       Многогрішний Дем‘ян Гнатович – гетьман Лівобережної України (1668–1672рр.), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви. Сам висловив великоруському гінцю Танєєву намір нізащо не віддавати Києва полякам і разом з Дорошенком воювати з Польщею.

Перш ніж московський уряд вирішив, як вчинити з доносами на Многогрішного, проти останнього було організовано змову... 13 березня, вночі, змовники схопили Многогрішного і відправили до Москви, де гетьмана було катовано. Дем‘ян відкидав звинувачення у зраді, але зізнався, що п‘яному стані говорив "несамовиті промови". Старшини від імені всього малоросійського народу просили стратити колишнього гетьмана і його брата. Засуджених вивели на страту у Москві однак цар вислав гінця з повідомленням, що він змінює смертну кару засланням у Сибір. Н. Григорій Многогрішний – українець, його рід має славні традиції в особі першого каторжника Сибіру гетьмана Дем‘яна Многогрішного.

Учитель. Хоча пройшли роки від часу заслання гетьмана до Сибіру. Його нащадки знову і знову стають вигнанцями з рідного краю.

— Назвіть епізод твору, що здався вам найцікавішим. Поясніть, чому.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання учням.

Впишіть в клітнки кросворда назви мотивів, щоє спільними для роману П.Куліша «Чорна рада» і І.Багряного «Тигролови».

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
• Продовжіть речення:
«Найвідомішими укр.. письменниками-емігрантами є…»
«Роман "Тигролови" за жанром…»
«Найбільше мені запам’ятався епізод...»
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вміти розказувати про письменників-емігрантів; розказувати,аналізувати

Роман